Цього тижня я відкрив для себе одну хорошу представницю СучУкрЛіту: Таню Малярчук. Таким чином вирвавшись із кола: Дереш-Жадан-Андрухович.

Якось ми сиділи компанією, пили пиво і почали розмовляти про літературу. І цю книгу мені порекомендувала одна дівчина із Надвірної, за що я їй дуже вдячний.

«Згори вниз» — це реанімація сюреалізму в українській літературі. У книзі є сюжет, розділові знаки і навіть інструкція з виготовлення фотографій у домашніх умовах. А також: втеча, захоплення чужих помешкань і чужих таємниць, гірські ландшафти, зворушлива і неправдива історія любовів, перевертні, чортівня, люди, що мовчать, і коти, що говорять.

Книга складається із семи новел. Перша – основна: “Згори вниз”, яка зайамє половину сторінок, і решту – шість коротеньких. В першій розповідається про дівчину, яка оселилася в горах, десь на краю села, фактично – на краю світу. Про її колишнє життя нічого не відомо. Але до кінця багато таємниць відкривається. Хоча у книзі немає якигосьм моторошних сцен, написано у стилі містичного детективу, що мабуть і пояснює назву книги. Решту оповідань носять подібні за структурою заголовки: “Леся і її стоматолог”, “Григорій і його змій”, “Я і моя священна корова” (це мені найбільше сподобалось), кожне з яких по-своєму особливе. Вся книга читається дуже легко. На відміну від інших сучасних авторів тут немає наркомансько-алкоголічних описів буденного життя, немає психоделічних витікань розуму, але є свій, відкритий, але особливий стиль, не позбавлений цікавих моментів.