Вчора прочитав нову книгу Дереша “Трохи пітьми”. Як і від кожного його твору получаєш задоволення, а також теми для роздумів над сутністю життя. Книга цікава тим, що в ній кожен із головних героїв розповідає чому він хоче вчинити самогубство: як життя підштовхнуло його до цього. Людям завжди цікаво читати долі інших людей, автор і використав це як головну фішку твору. Поряд з тим на задньому плані можна спостерігати за з’їздом неформалів на Шипоті. Читаєш це як завжди з усмішкою, часто впізнаючи себе, чи своїх друзів  в образах героїв.

В цій книзі я відмітив багато особливостей:

• там немає розділів, глав – суцільний текст, відділений абзацами – це тому що в основі книги лежить запис психотерапевтичного сеансу
• розповідь ведеться від першого лиця, але часто це лице міняється – протягом всього твору оповідь ведеться то від одного, то від другого героя
• головні герої символізуються камінням, і в тексті зустрічається декілька зображень – де за допомогою цих каменів показується обстановка між героями

Особливо мене потішило те, що Дерешові герої у своїх навіть потойбічних і магічних справах використовують новітні технології, зокрема відьма насилаючи прокляття використовує Google Maps, інший герой шукає підтримки в своєму ЖЖ, але в коментах отримує тільки “Прєвед”, або запрошення “в Бабруйск”.

Однозначно рекомендую для читання і для тих хто вже знайомився з творчістю Любка, і для тих хто ще не читав його книг (хоча для початку раджу прочитати “Культ”)