Парфюмер

Вирішив розпочати писати на своєму блозі про прочитані мною книги.

Вчора, пізно вечером я закінчив читати чудову книгу “Парфюмер” німецького письменника Патріка Зюскінда. Жанр позиціонується як романтичний детектив.

Короткий сюжет: основним героєм роману є Жан-Батіст Гренуй – несимпатичний, низький чоловічок. Від самого народження він наділеним дуже чутливим нюхом. Його життя проходить у дуже важких умовах. Його ніхто не жаліє. Хоча він не є потворним, всі його жахаються. З часом він зрозуміє що це від того, що в нього не має власного запаху. У свої вільні хвилини він постійно розшукує нові запахи, а у своїх думках змішує їх, утворюючи нові аромати. Все життя він ставить перед собою певні цілі, і любим способом досягає своєї мети. Так він стає підмайстром у старого, колись відомого парфюмера. Не маючи ніякої освіти, а тільки природній дар він у його майстерні створює чудесні парфуми, чим здійснює нейомвірний фурор у всіх жителів Франції. Але слава не є його головною метою. Через рік він покидає майстра. Пішки заходить до центру Франції, там у глухому кутку, де ніколи не ступала нога людини він усамітнюється у печері. Подалі від людського запаху у абсолютній самотності, тільки з своїми думками він проживає багато років, але потім після одного жахливого сну він вирішує покинути печеру. За ці роки він перетворився на звіра. Його знаходить один учений, який на його прикладі хоче розвинути свою флюїдальну теорію. Це йому з успіхом вдається. Але Гренуй знову раптово втікає. У Грасі – столиці парфюмерії Франції він залишається робити простим підсобником у однієї жінки. Одного разу він почув чудесний аромат, від якого просто оп’янів, і подібного до якого він ще ніколи не зустрічав. Цей запах ішов від рудоволосої красуні, яка жила у розкішному будинку. Він дає собі обіцянку, що цей запах буде його. Через рік у місті починається серія жахливих вбивств. Молодих дівчат, хтось вбивав, забираючи при цьому плаття, і відрізаючи волосся. Після 24 смертей все припинилося, але ненадовго. Останньою його жертвою була рудоволоса красуня. Вбивцю знайшли. Все місто хотіло щоб його поскоріше вбили. У день розправи зібралося величезна кількість народу. Всі хотіли подивитися на вбивство маньяка. Але коли він вийшов на трибуну, де мала відбутися сметртна кара. З людьми ніби щось сталося. Вони бачили у особі вбивці, когось дуже сильного і величного, когось більшого за імператора, і навіть за Бога. Все це відбулося тому, що ці вбивства були потрібні для того, щоб забрати у красунь їхні запахи і створити для себе, від народження обділеним власним чудесний запах, який давав йому безмежну владу над людьми. Роман закінчується все-таки смертю Гренуя. Він розуміє, що йому не потрібна слава від людей, оскільки він їх ненавидить.

Передати декількома словами роман – дуже важко. Оскільки письменник зачепив до того ніким не відкриту тему запахів. Він настільки яскраво, і захоплююче описує те що відчував Гренуй, що просто читаючи, ти сам ніби чуєш їх.

Хоча роман був виданий, ще багато років тому, цього року про нього знову заговорили після його екранізації. Книга перекладена на багато мов, має чимало нагород і багато років була світовим бестселлером.