Вірші моєї однокласниці

Отруйний
Я мрій отруту випила за нас,
Сама до краплі, до кінця.
Я мріяла тобою весь цей час, –
Отруєна любов’ю вже була.
І діяла отрута сильно так,
Що вижити було практично вже ніяк.
Тож я померла, бо ти так схотів.
Померла, бо ти мене убив.

Не можу
Колись буває так,
Що думаю лише про тебе.
Колись здається,
Що чужий ти, чуже небо.
Колись давно тебе кохала.
Тепер сама себе переконала,
Що я забула вже тебе.
Але ж я бачу,
Що собі збрехала!
Кохаю, як колись кохала…

***
Чому немає стільки в світі моря,
Скільки є в очах твоїх?
Тобі лиш варто глянути на мене,
І я тону нестямно в них.
Проте як рідко бачу я ці очі!
Але й забути їх я так нехочу…

Автор: Христя